Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № Б8/056-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"на ухвалугосподарського суду Київської області від 05.03.2015 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 рокуу справі№ Б8/056-12 господарського суду Київської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Ефсин"доПриватного підприємства "Ефф-Систем"пробанкрутство,за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Басій К.С., дов. № 2801-К-Н-О від 04.08.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у справі № Б8/056-12 (суддя - Лутак Т.В.) відхилено вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") до Приватного підприємства "Ефф-Систем" (далі - ПП "Ефф-Систем") за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року в сумі 2 980 205,90 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у справі № Б8/056-12 (головуючий суддя - Доманська М.Л., суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Шипко В.В.) апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2015 року у справі № Б8/056-12 - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2015 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у справі № Б8/056-12, ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у справі № Б8/056-12 в частині відмови задоволення кредиторських вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПП "Ефф-Систем" за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року в сумі 2 980 205,902 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву з кредиторськими вимогами ПАТ КБ "Приватбанк" до ПП "Ефф-Систем" в частині договору поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року в сумі 2 980 205,902 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник ПАТ КБ "Приватбанк" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 554, 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 43, 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефсин" (далі - ТОВ "Ефсин") порушено провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2012 року у справі № Б8/056-12 визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено арбітражного керуючого Ковезу А.І. розпорядником майна ПП "Ефф-Систем" та інше.

Публікація оголошення про порушення провадження у даній справі про банкрутство ПП "Ефф-Систем" здійснена в газеті "Урядовий Кур'єр" № 135 (4779) від 31.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2014 року у справі № Б8/056-12 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № KIF0SM016 від 19.07.2007 року та кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 року, з урахуванням договору поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року та договору застави майна № VLV845/М від 15.06.2007 року, у розмірі 3 332 061,67 грн. - четверта черга, у розмірі 990 631, 19 грн. - шоста черга та у розмірі 1 006,16 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, а також відомості про майно боржника, яке є предметом застави відповідно до договору застави майна № VLV845/М від 15.06.2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року ухвалу господарського суду Київської області від 17.02.2014 року у справі № Б8/056-12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року у справі № Б8/056-12 ухвалу господарського суду Київської області від 17.02.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року у справі № Б8/056-12 скасовано в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ПП "Ефф-Систем" вимог ПАТ КБ "Приватбанк" за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року в сумі 2 980 205, 90 грн., справу № Б8/056-12 у зазначеній частині направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята без дослідження оригіналів витребуваних документів та їх оцінки в порядку ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відхилення вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПП "Ефф-Систем" за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року в сумі 2 980 205, 90 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся із заявою № 09/08-12 від 09.08.2012 року (вх. № 12706 від 13.08.2012), у якій просив, з урахуванням заперечень № 25/10-12 від 25.10.2012 року (вх. № 17234 від 29.10.2012 року) та пояснень по справі № 22/11-12 від 22.11.2012 року (вх. № 19099 від 26.11.2012 року), визнати його вимоги до ПП "Ефф-Систем" на загальну суму 4 540 646,68 грн., з яких: 1 367 794,13 грн. - заборгованості за кредитним договором № KIF0SM016 від 19.07.2007 року та 3 172 852,55 грн. - заборгованості за кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 року.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані кредитним договором № KIF0SM016 від 19.07.2007 року з додатком № 1, договором про видачу траншу № KIF0SM016/1 від 25.07.2007 року з додатком № 1, договором про видачу траншу № KIF0SM016/2 від 18.02.2008 року з додатком № 1, меморіальними валютними ордерами № 1 від 25.07.2007 року, № 2 від 20.07.2007 року, № 1 від 28.08.2008 року, № 88 від 18.02.2008 року, кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 року з додатком № 1, меморіальним валютним ордером № 1 від 16.06.2007 року, договором застави майна № VLV845/М від 15.06.2007 року, договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року, вимогами № 11.0.0-03/688 від 18.10.2010 року та № 11.0.0-03/690 від 18.10.2010 року.

При новому розгляді справи, суд першої інстанції розглядав вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ПП "Ефф-Систем" лише в частині договору поруки від 15.06.2007 року № VLV845/Р3 в сумі 2 980 205,90 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом договору поруки від 15.06.2007 року № VLV845/Р3 (далі - Договір поруки) є надання поруки боржником ПП "Ефф-Систем" перед кредитором ПАТ КБ "Приватбанк" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "КуПол" (далі - ТОВ "Видавничий дім "КуПол") обов'язків за кредитним договором від 15.06.2007 року № VLV845.

Згідно з п. 2 Договору поруки боржник відповідає перед банком за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і ТОВ "Видавничий дім "КуПол", включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Пунктом 4 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання ТОВ "Видавничий дім "КуПол" обов'язків за кредитним договором, ТОВ "Видавничий дім "КуПол" і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до п. 5 Договору поруки у випадку невиконання ТОВ "Видавничий дім "КуПол" якого-небудь обов'язку, передбаченого п. 1 договору, банк направляє на адресу боржника письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).

Згідно з п. 6 Договору поруки боржник зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений в письмовій вимозі банку, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Пунктом 11 Договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" просив визнати грошові вимоги до боржника в частині неналежного виконання позичальником - ТОВ "Видавничий дім "КуПол" зобов'язань за кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 року.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ч. 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору). Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (п. 4.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з Договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 11) про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позичальник - ТОВ "Видавничий дім "КуПол" (а відтак і поручитель - ПП "Ефф-Систем") первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 11.06.2010 року, сплачуючи її частинами згідно з графіком платежів, передбаченим додатком № 1 до кредитного договору № VLV845 від 15.06.2007 року, який відповідно до п. 3 є невід'ємною частиною вказаного договору.

Таким чином, вбачається, що сторони встановили строки виконання окремих зобов'язань (внесення платежів згідно графіку), що входять до змісту основного зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій вказали на те, що якщо умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного чергового платежу. Таку правову позицію викладено також в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то вищезазначені правила повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до графіка погашення кредиту, чергові платежі позичальник повинен був здійснювати до 01.09.2008 року, до 01.01.2009 року, до 01.04.2009 року, до 01.06.2009 року, до 01.09.2009 року, до 01.01.2010 року, до 11.04.2010 року та до 11.06.2010 року, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року № 6-53цс14.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що у ПАТ КБ "Приватбанк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя - боржника про виконання порушеного зобов'язання ТОВ "Видавничий дім "КуПол" щодо повернення кредиту, починаючи відповідно з 01.09.2008 року, з 01.01.2009 року, з 01.04.2009 року, з 01.06.2009 року, з 01.09.2009 року, з 01.01.2010 року, з 11.04.2010 року та з 11.06.2010 року, протягом наступних 6 місяців на певну суму боргу згідно з графіком погашення кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 5 Договору поруки у випадку невиконання ТОВ "Видавничий дім "КуПол" якого-небудь обов'язку, передбаченого п. 1 договору, банк направляє на адресу боржника письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор ПАТ КБ "Приватбанк" зазначав, що він звертався до боржника з вимогою № 11.0.0-03/690 від 18.10.2010 року про погашення, на підставі Договору поруки.

Дослідивши вказану вимогу від 18.10.2010 року № 11.0.0-03/690, суди попередніх інстанцій встановили, що вона у лівому нижньому куті містить відмітку "Получил" та підпис невизначеної особи, проте ані дати її отримання, ані прізвища та посади особи, яка її отримала вказана вимога не містить.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що ПАТ КБ "Приватбанк", в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надано суду належних та допустимих доказів направлення у встановлений строк та у визначеному договором порядку на адресу боржника письмової вимоги із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів), а також доказів, що підтверджують момент отримання такої вимоги боржником.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин та вказаних норм законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, а кредитор втратив право вимоги до боржника за договором поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року, оскільки в Договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а кредитором не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним були направлені на адресу боржника та отриманні боржником письмові вимоги у відповідності до п. 5 Договору поруки, із зазначенням невиконаного обов'язку, протягом шести місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання згідно з графіком платежів (додаток № 1 до кредитного договору № VLV845 від 15.06.2007 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 вказаної статті, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04 .2014 року у справі № Б8/056-12 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.